Під Східною Африкою земна кора стоншилася майже втричі, наблизивши частину континенту до наступного етапу розколу. Вчені виявили, що в районі озера Туркана товщина кори скоротилася до 12,7 кілометра, а в далекому майбутньому між частинами Африки може утворитися новий океан.
Східно-Африканська рифтова система, у межах якої відбувається розходження тектонічних плит, простягається приблизно на 3000 кілометрів. Вона починається в районі Афарської западини на північному сході Ефіопії та тягнеться на південь у напрямку Мозамбіку.
Саме тут Африканська та Сомалійська плити поступово віддаляються одна від одної. У районі озера Туркана, розташованого на території Кенії та Ефіопії, швидкість цього руху становить близько 4,7 міліметра на рік.
Для людини такі зміни залишаються практично непомітними. Однак протягом мільйонів років поступове розходження плит здатне змінити обриси континенту.
Коли тектонічні плити рухаються в протилежних напрямках, земна кора розтягується, у ній виникають тріщини та розломи. Через них із глибин може підніматися магма, яка нагріває навколишні породи та додатково послаблює літосферу.
Найбільшу увагу геологів привернув район озера Туркана. Тут уздовж центральної частини рифту товщина кристалічної земної кори становить лише близько 12,7 кілометра. Водночас на окраїнах розлому вона перевищує 35 кілометрів.
Щоб дослідити підземну структуру регіону, науковці використали результати сейсмічних вимірювань, дані свердловин і польових спостережень.
З’ясувалося, що Турканський рифт уже досяг стадії, яку геологи називають перешийковим стоншенням кори. Під час цього процесу центральна частина ділянки, що розтягується, поступово стає тоншою та слабшою.
Дослідник Крістіан Роуен пояснив, що зі зменшенням товщини земна кора дедалі легше піддається подальшому розтягуванню. Це створює умови для продовження розколу.
Геофізикиня Анн Бесель зазначила, що район Туркани вже досяг критичного порогу стоншення кори, після якого вона стає більш схильною до подальшого відокремлення.
Причини такого розвитку подій пов’язані не лише із сучасним рухом тектонічних плит, а й із давньою геологічною історією регіону.
У районі Туркани перетинаються дві системи розломів. Перша сформувалася ще в мезозої та ранньому кайнозої, а друга належить до сучасної Східно-Африканської рифтової системи.
Давні тектонічні процеси вже послабили земну кору, тому новий етап розтягування розпочався на ділянці, яка раніше зазнала значних геологічних змін.
Формування сучасного рифту почалося приблизно 45 мільйонів років тому. Відтоді розходження плит поступово посилювало наявні розломи.
Близько чотирьох мільйонів років тому Турканський рифт перейшов від звичайного розтягування до стадії активного стоншення земної кори. Перед цим у регіоні спостерігалася інтенсивна вулканічна діяльність, яка також могла сприяти послабленню літосфери.
Для порівняння, в інших частинах Східно-Африканської рифтової системи товщина кори досі перевищує 25 кілометрів. Це свідчить про те, що геологічні процеси в районі Туркани просунулися далі, ніж на багатьох сусідніх ділянках.
Нове дослідження також допомагає пояснити одну з особливостей Турканського басейну, який відомий великою кількістю скам’янілостей давніх предків людини.
У цьому регіоні виявили понад 1200 викопних решток гомінінів, вік яких охоплює приблизно останні чотири мільйони років.
Науковці припускають, що така кількість знахідок може бути пов’язана з геологічними змінами, які відбувалися одночасно з активним стоншенням земної кори.
Коли поверхня басейну почала опускатися, у ньому пришвидшилося накопичення осадових порід. Вони могли накривати рештки давніх людей і тварин, створюючи сприятливі умови для їхнього збереження протягом мільйонів років.
Це означає, що багатство палеонтологічних знахідок у Турканському басейні може пояснюватися не лише особливостями життя давніх гомінінів, а й умовами, за яких їхні рештки збереглися до наших днів.
Подальше розходження тектонічних плит здатне зрештою призвести до утворення нової океанічної кори. Цей процес називають океанізацією, і його початкова стадія вже спостерігається в районі Афарської западини.
Якщо розкол Східної Африки триватиме, у далекому майбутньому частина континенту може відокремитися, а простір між нею та рештою Африки поступово заповниться водою з утворенням нового океану.
Проте такі зміни відбуваються протягом мільйонів років. Найближчими роками чи століттями розколу Африки на два окремі континенти не очікується.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
