Третя ракетка світу Джессіка Пегула поспілкувалася з медіа після перемоги над Єленою-Габріелою Русе у стартовому матчі US Open
– Дякуємо, що завітали до нас.
– Наче в мене був вибір (сміється).
– Вітаю з перемогою. Як би ви оцінили рівень своєї гри сьогодні?
– Думаю, сьогодні я провела справді дуже чистий матч. Перед виходом на корт я сильно нервувала, але мої тренери сказали: “Насправді ти не виглядала настільки нервовою. Нам здалося, що ти чудово грала”. Тож завжди приємно це чути. Я рада, що сьогодні мені вдалося пройти цей матч досить упевнено. Але Русе хороша тенісистка, тому думаю, що матч був трохи складнішим, ніж може здатися, якщо дивитися лише на рахунок.
– Я знаю, що ви не любите забігати далеко наперед і говорити про рейтинг, перше місце та все подібне. Але математично на цьому турнірі ви берете участь у боротьбі за першу сходинку. Що сам факт такої можливості говорить про глибину конкуренції в жіночому Турі та про рівень вашої гри?
– Як я вже казала раніше, до цього ще дуже далеко. Мені потрібно досягти багатьох інших справді серйозних результатів, щоб туди дістатися, але я рада, що така можливість узагалі існує. Вона є, і думаю, що сам факт того, що я поставила себе в таке становище – це вже чудово, особливо з огляду на ту глибину конкуренції, яку ми зараз маємо в жіночому тенісі. Якщо просто подивитися на кількість очок у всіх дівчат, які перебувають у топ-10 чемпіонської гонки або світового рейтингу, то зараз конкуренція справді дуже висока.
Думаю, мені потрібно виграти цей турнір, щоб стати першою ракеткою світу. Але, на мою думку, це лише демонструє нинішній рівень жіночого тенісу й те, наскільки добре зараз грає багато провідних тенісисток. Безумовно, це додаткова мотивація. Думаю, досягти цього було б неймовірно. Але, знову ж таки, до цього ще дуже-дуже-дуже-дуже далеко.
Соболенко може втратити перше місце рейтингу WTA після US Open, а Рибакіна піднятися на вершину без жодної перемоги на турнірі– Сьогодні суперниця була ефективнішою після своєї другої подачі, ніж після першої. Якщо говорити з технічного погляду, що саме в її подачі, особливо другій, ускладнювало вам прийом у першому сеті? І як вам вдалося адаптуватися протягом матчу?
– Думаю, загалом суперниця сьогодні дуже добре подавала. І перша, і друга подачі в неї працювали справді добре. Іноді подачі з меншою швидкістю насправді можуть бути складнішими для прийому, ніж перші подачі. Я добре приймаю і знаю, що, коли м’яч летить із великою швидкістю, можу використати цю швидкість. Іноді, коли суперниця сильно подає, м’яч повертається до неї ще швидше. І якщо ти добре читаєш певні подачі, то суперниці після такого прийому навіть може бути складніше захищатися. Але, думаю, вона чудово варіювала напрямок своєї другої подачі. Хоча я зазвичай досить агресивно атакую другу подачу, суперниця дуже добре подавала глибоко й часто спрямовувала м’яч прямо в мене, не залишаючи достатньо простору для атаки.
Кілька подвійних помилок у Русе з’явилися лише ближче до кінця другого сету. Тому мені здалося, що вона подавала дуже впевнено, змінювала швидкість і напрямок. Через це мені, мабуть, не вдалося настільки домінувати на її другій подачі, як хотілося б. Думаю, загалом я все одно непогано приймала. Але коли ти любиш агресивно діяти на прийомі, а суперниця додає швидкості, це певною мірою позбавляє тебе такої можливості.
– Я запитував уже багатьох тенісистів, що вони думають про повернення Карлоса Алькараса сюди після чотирьох із половиною місяців без матчів. Чи можете ви взагалі уявити себе в подібній ситуації? Навіть якщо травма вже повністю загоїлася, провести чотири з половиною місяці без офіційних матчів, а потім одразу вийти на US Open із усім його тиском?
– Я трохи здивувалася, що він не зіграв у Цинциннаті, але при цьому вирішив виступити тут саме з цієї причини. Я подумала: “Ого, це справді дуже складно”. Але думаю, що Карлос особливий гравець. Очевидно, ситуація також трохи відрізняється в чоловічому тенісі через формат матчів до трьох виграних сетів. Думаю, це дає йому трохи більше простору для того, щоб поступово входити в матч.
У жінок ми граємо до двох виграних сетів, і, як на мене, це трохи складніше. Якщо ти виходиш на корт трохи не в ігровому ритмі й програєш перший сет, то відразу думаєш: “Боже, якщо я зараз не виграю другий сет, то вилітаю”. Тому те, що чоловіки мають більше часу у форматі до трьох виграних сетів, змушує мене думати: “Добре, можливо, тоді його рішення має трохи більше сенсу”.
Але так, Карлос особливий гравець. Він надзвичайно харизматичний, доброзичливий і відкритий. Думаю, він у будь-якому разі буде заряджатися енергією публіки. Зрештою, не думаю, що він забув, як грати в теніс. І якщо йому вдасться пройти перші кілька кіл, думаю, він дуже-дуже швидко набере форму.
– Новак нещодавно випустив документальний фільм. Ви як тенісистка дивитеся такі документальні фільми, коли вони виходять? І чи вже бачили фільм Новака?
– Я обожнюю документальні фільми. Його фільм я насправді ще не дивилася. Дякую, що нагадали, мені потрібно це зробити. Мені неймовірно сподобався фільм про Рафу Надаля. Я вважаю, що він просто чудовий. Він показав стільки речей, через які проходять такі спортсмени, як ми, а особливо настільки видатні спортсмени, як вони.
Мені дуже подобається бачити різні погляди на те, якими бувають спортсмени. Думаю, Новак дуже відрізняється від Роджера Федерера, Роджер дуже відрізняється від Рафи. І мені подобається бачити їх вразливими, тому що всі вони максимально різні. Думаю, це також показує, що не існує якогось одного правильного способу мислення. У людей різна психологія, вони грають із різних причин. Саме тому мені особливо подобається дивитися такі речі. Тож так, найближчим часом мені потрібно подивитися фільм Новака.
– Чи дізнаєтеся ви з таких фільмів щось, чого раніше не знали? Адже ви фактично перебуваєте з цими людьми в одному середовищі, тому може здаватися, що й так повинні знати про них досить багато.
– Думаю, багато в чому вони всі дуже різні, але зрештою мають схожий менталітет. Питання лише в тому, як саме вони до нього прийшли, як із ним справлялися і що є їхньою рушійною силою. Тому мені завжди цікаво дізнатися, що саме ними рухає. Мабуть, це якраз те, чого зазвичай не бачиш.
Звичайно, ми знаємо, що вони конкурентні, люблять теніс, хочуть грати й перемагати. Але те, що насправді ними рухає, думаю, дуже часто бере початок із дитинства: з того, як вони починали грати серед юніорів або з перешкод, які їм доводилося долати. Тому мені дуже подобається бачити цю іншу, більш особисту сторону й розуміти, чому вони роблять те, що роблять.
– Це не моє основне запитання, просто невелике уточнення. Ви дивилися документальний фільм про Кріс Еверт і Мартіну Навратілову?
– Насправді ні. І це я ще кажу, що люблю документальні фільми, хоча не подивилася жоден із цих двох (сміється). Якщо чесно, мені хотілося плакати вже від самого трейлера. Я подумала: “Мені просто потрібно трохи морально підготуватися, перш ніж це дивитися”. Але так… Він хороший?
– Дуже хороший.
– Добре.
– Трохи безглузде гіпотетичне запитання, але що на цьому етапі кар’єри ви обрали б: виграти турнір Grand Slam чи стати першою ракеткою світу? Адже перше місце в рейтингу певною мірою свідчить про тривалий період високого рівня, а не про один окремий успішний турнір. І чому ви обрали б саме це?
– Ну, думаю, якщо я виграю Grand Slam, то стану першою ракеткою світу. Тому просто відповім так (сміється). На цьому етапі я вже була третьою ракеткою світу. Думаю, я хотіла би виграти турнір Grand Slam. А перше місце в рейтингу стане для мене доступнішим, якщо мені вдасться це зробити. Мабуть, саме так я на це дивлюся.
Але коли я була молодшою, то ніколи особливо не говорила: “Я хочу виграти Вімблдон” або “Я хочу виграти US Open”. Насправді я хотіла стати першою ракеткою світу. Тому для мене це досі має величезну цінність, просто тому, що коли мені було, знаєте, сім років, я думала: “О, це ж найкрутіше, що може бути. Ти найкраща у світі в чомусь”.
Не так багато видів спорту, де ти справді можеш сказати про себе щось подібне або досягти такого. І я думала: “Ось чого я хочу. Я просто хочу, щоб мене називали найкращою у світі в чомусь”. У дитинстві для мене це було навіть важливіше, ніж перемога на турнірі Grand Slam. Тому думаю, що саме з першим місцем у рейтингу в мене пов’язаний особливий особистий спогад із дитинства – можливо, навіть сильніший, ніж із мрією виграти Grand Slam.
– Зараз цей турнір відчувається дуже довгим – ми перебуваємо тут уже майже тиждень. Ви якось висловлювали побажання щодо того, коли хотіли б зіграти? Наприклад, хотіли вийти на корт уже сьогодні чи, навпаки, почекати до вівторка, щоб отримати максимум часу для відпочинку? Хоча, мабуть, провести тут цілий тиждень і все ще не зіграти матч теж могло б бути своєрідним випробуванням. Який варіант ви б обрали?
– Думаю, минулого року я досить добре тут виступила, а свій перший матч зіграла в неділю. Потім у мене було два вільні дні. Це був перший рік, коли я грала за таким графіком – у перший день турніру, відколи US Open починається в неділю. Це трохи незвично, але мені навіть сподобалося те, що після цього я могла кілька днів спокійно видихнути, поки всі інші продовжували переживати через те, чи зможуть пройти перше коло. Тому за умови, що сьогодні мені вдалося перемогти, я рада, що зіграла саме в неділю.
У мене був дуже хороший тренувальний тиждень. І, якщо чесно, іноді ще два дні залишатися на тренувальних кортах і встигнути перед матчем передумати про мільйон різних речей може бути справді важко. Думаю, додатковий час справді корисний лише тоді, коли він тобі потрібен. Наприклад, якщо в тебе є травма, щось турбує і тобі просто потрібен додатковий час, щоб вийти на матч у вівторок. Тому все залежить від того, як ти почуваєшся. Я була рада зіграти в неділю. За день до матчу мені сказали, що, найімовірніше, я гратиму в неділю, і мене це цілком влаштовувало.
– Це фактично й було моє запитання, але тоді продовжу цю тему. Чи змінюєте ви щось у своєму графіку тепер, коли між матчами маєте два вільні дні замість звичного чергування: матч – вихідний – матч?
– Наприклад, сьогодні після матчу я ще додатково попрацювала на корті саме тому, що знаю: у мене попереду два дні. Тож не думаю, що це було якоюсь великою проблемою. Принаймні саме це я кажу своїм тренерам: “У мене ж два дні. Усе нормально” (сміється). Але так, якщо хочеться додатково над чимось попрацювати, то в тебе справді з’являється своєрідний запасний день. Наприклад, завтра я ще можу провести досить інтенсивне тренування, а вже наступного дня перед матчем трохи знизити навантаження. Думаю, це певною мірою допомагає.
У другому колі Відкритого чемпіонату США Джессіка Пегула зіграє проти володарки wild card Софії Кенін. Тенісистки зустрічалися шість разів, і Пегула здобула чотири перемоги, зокрема обіграла Кенін у другому раунді US Open-2024.
